Хвороби зернових культур в осінньо-зимовий період
Зернові колосові культури уражаються багатьма хворобами, перважно паразитарної природи. Їх збудниками є гриби, бактерії, віруси, мікоплазми, нематоди.
Незважаючи на застосування широкого асортименту пестицидів, методів і прийомів захисту рослин, загальні втрати шкідливих організмів становлять приблизно 12-15 % потенційної урожайності. Майже третину з них спричиняють хвороби рослин.
Фітопатологічна ситуація на посівах зернових культур в області останніми роками погіршується. Це зумовлено як порушеннями технолгії їх вирощування (вибір попередника, сівозміна, строки сівби, збалансованість мінеральних добрив, якість знезараження насіння, використання фунгіцидів), так і зміною гідротермічних умов у період вегетації, уражуваністю рекомендованих виробництву сортів. Тому хвороби, що зустрічаються на посівах вирощуваних за інтенсивними технологіями (борошниста роса, септоріоз листя й колосу, піренофороз, бура листкова іржа, фузаріоз колоса), доповнились хворобами екстенсивного типу господарювання (летюча і тверда сажки, фузаріоно-гельмінтоспоріозні та офіобольолзні гнилі).
В період вегетації 2024 року значна частка посівів ярого ячменю була уражена саме сажковими хворобами, домінувала летюча сажка.
Тепла осінь, достатня вологозабезпеченість грунту обумовили “задовільний-добрий” стан посівів озимих культур перед припиненням вегетації. У озимої пшениці спостерігались масові сходи-третій листок, озимий ріпак мав добре розвинену листкову розетку. Загалом агрометеорологічні умови другої половини осені були сприятливими для безпечного входження сільськогосподарських культур в зиму та для їх адаптації до зимового режиму погоди.
На початок зими — час припинення вегетації, запас інфекції основних хвороб на озимій пшениці складав: септоріозу та бурої листкової іржі 4-6% рослин на 35% обстежених площ та до 3% рослинмають інфекції кореневих гнилей на 18-21% обстежених площ. Видовий склад збудників кореневих гнилей визначається грунтово-кліматичними умовами та попередником. В умовах підвищеної вологості збудники кореневих гнилей утворюють добре розвинений міцелій різних відтінків, найчастіше білого, рожевого, жовтого кольорів. Інфекція зберігається на зерні, рослинних рештках, у грунті. Несприятливі умови для росту та розвитку рослин сприяють розвитку хвороби.
Кореневі гнилі зріджують посіви, погіршують зимівлю озимих, знижують натуру зерна, масу 1000 зерен, зумовлюють пустоколосість та вилягання. Погіршується якість зерна.
Септоріоз з’являється на листках, листкових піхвах, стеблах, колосі. На сходах перші симптоми з’являються у вигляді дрібних хлоротичних або жовтуватих плям. Пізніше плями збільшуються, стають світлобурими з темною облямівкою або без неї. У центрі плям утворюються темно коричневі, блискучі пікніди у вигляді чорних крапок. На стеблах хвороба виявляється як розпливчасті плями без облямівки. На колоскових лусочках септоріоз має вигляд розпливчастих темно-бурих або темно-фіолетових плям. У місцях ураження тканина світлішає на ній формуються пікніди. Зберігаються збудники на післяпожнивних рештках, на сходах падалиці, посівах озимих, на дикорослих злакових травах, на насінні. Зараження відбувається при наявності крапель води на рослинах та температурі в межах 5-300C (оптимум-20-300C).
Ураженню посівів сприяють тривала волога і тепла вітряна погода, опади, особливо в період колосіння — цвітіння, пізні строки сівби, внесення тільки азотних добрив.
Снігова плісень
поширена на Поліссі та західних областях. Уражує озимі зернові - пшеницю, жито, ячмінь та з’являється після танення снігу. На листках виникають водянисті плями, на яких утворюється ніжний рожевий наліт, при масовому прояву хвороби листки склеюються і відмирають.
Розвитку снігової плісені сприяють ослаблені рослини, випадання снігу на непромерзлий грунт при надмірній його вологості, часті відлиги взимку, наявність на полях блюдець.