ТВЕРДА САЖКА ПШЕНИЦІ (TILLETIA CARIES та TILLETIA LAEVIS)

Тверда сажка пшениці

Збудники хвороби твердої сажки пшениці представлені базидіальними грибами видів T. caries  та T. laevis. Життєвий цикл та характер симптомів цих грибів дуже подібний, хоч між ними й існують певні відмінності. У першу чергу, вони відрізняються за морфологією теліоспор, де T. caries мають характерну сітчасту структуру, а T. laevis – гладеньку (Рис. 1).

Також збудники різняться за зонами поширення, де Tilletia caries Tul. (T. tritici Wint) більше виявляється у західних та центральних регіонах, а сажка T. laevis Kuehn – переважає у східних і південних областях. Загалом хвороба твердої сажки пшениці поширена повсюдно.

 Розвиток хвороби

Збудник твердої сажки зберігається у вигляді теліоспор на насінні або у ґрунті (у сухих зонах). Після посіву теліоспори проростають та формують базидії (проміцелій) з базидіоспорами (споридіями). Останні після копуляції утворюють інфекційну гіфу гриба, яка й проникає у паросток. Наступною фазою розвитку є утворення міцелію, який дифузно поширюється рослиною, досягає конуса наростання та проникає в листки, стебла і колосок.

Проростання теліоспор і зараження рослин значною мірою залежить від температури та вологості ґрунту. Максимальне зараження паростків пшениці відбувається при температурі  від +5°С до +10°С та відносній вологості ґрунту 40-60%. Сприяють ураженню озимої пшениці також пізні строки сівби, а ярої – надмірно ранні.

Ознаки ураження

Хвороба може інфікувати пшеницю, жито та деякі дикі злаки (пирій, костриця, стоколос). Симптоми зазвичай добре помітні на стадії молочної стиглості зерна. Колос має частково сплющену форму насиченого зеленого кольору із синім відтінком, колоски та лусочки деформовані, часто неприродно розчепірені. При роздавлюванні уражених колосків, зазвичай виділяється сірувата рідина з характерним та різким запахом зіпсованого оселедця, що виникає через вміст триметиламіну. У фазі повної стиглості уражений колос стоїть прямо. Замість зерна в ньому утворюються мішечки, заповнені чорною масою теліоспор.

Заходи захисту:

• використання здорового посівного матеріалу;
• протруювання насіння;
• стимулювання швидкої появи сходів;
• вирощування стійких сортів.

 Підготував: Ющук Є. Т.