Золотарник канадський

Золотарник канадський

В останні роки масово поширюється і витісняє інші види рослин золотарник канадський або золотушник – один із найбільш злісних польових бур’янів. Його особливо помітно в серпні – вересні, коли він стає жовто-золотим від цвіту.

Раніше золотарник зростав в США та Канаді, до Європи рослина потрапила в XVII столітті. Спочатку його вирощували на присадибних ділянках, у складі квітників і парків. Потім рослина вийшла з-під контролю і почала масово поширюватися вздовж доріг, на луках, узліссях, в лісах.

Це рослина - агресор: там, де вона оселяється, зменшується біорізноманіття місцевих екосистем. Золотарник не є отруйним, але у його коренях виробляються особливі речовини, які не дають змоги рости іншим рослинам, змінюється також склад і структура ґрунту. Дернина стає жорсткою, уповільнюється аерація, що стримує розвиток і проростання насіння інших рослин.

Золотушник (золотарник) дуже швидко поглинає гектар за гектаром, становить загрозу насадженням культурних та сільськогосподарських рослин. Природні вороги золотарника в Україні відсутні. Його не їсть худоба, дикі тварини та комахи. Він – непоганий медонос, який завезений, як красива рослина для присадибних ділянок.

Золотисто – жовті невеликі квітки зібрані в дрібні кошики, що утворюють густу широку волоть пірамідальної форми, цвітуть в липні – вересні. Рослини не схильні до хвороб, не пошкоджуються шкідниками.

По зовнішньому вигляду золотарник нагадує такі рослини як полин звичайний в маленькому віці, до цвітіння – дуже схожий на чорнобривці. Стебло прямостояче, розгалужене, опушене короткими волосками. Висота стебла й розміри надземних органів сильно варіюють. При густому травостої, на сухих схилах і бідних ґрунтах рослини ледь досягають 10-15 см; на родючих ґрунтах за достатнього зволоження і рідкого травостою окремі рослини досягають 1-1,5 м висоти. Має добре розвинену кореневу систему й основний стрижневий корінь, що заглиблюється під землю на 3-4 м.

Листки в нижній частині стебла супротивні, черешкові, у середині - чергові, одно - або двічі пірчасто - розсічені, завдовжки 5-10 см. Верхні листки короткочерешкові або сидячі, майже цілісні. Верхня сторона листкової пластинки темно - зелена, нижня сірувата завдяки короткому опушенню, яке її покриває.

Не слід плутати золотарник з карантинним бурʼяном амброзією полинолистою. Вони дуже легко розрізняються. По-перше, квіти амброзії невиразні, зеленого чи жовтуватого кольору. По-друге, листки амброзії двічі перисторозсічені (за формою нагадують листя полину - звідки й пішла видова назва рослини), а в золотарника - цілісні. Плоди амброзії мають не чубчик, а 5-7 зубців, що утворюють своєрідну «корону».

 Боротися з золотарником можна хімічними й механічними методами. Скошувати небезпечний бурʼян рекомендується в міру відростання до 15-20 см, тобто 3-4 рази за сезон. Альтернативою може бути одноразове скошування у другій половині серпня до визрівання насіння. В цьому випадку скошені рослини потрібно обовʼязково утилізувати - спалити або закомпостувати. Там, де золотарник займає значні площі, ефективним рішенням буде переорювання з підсівом багаторічних злаків.

 І хоча золотарник не такий небезпечний для здоровʼя людей, як амброзія і борщівник Сосновського, проте вважається одним з найбільш небезпечних рослин.